Чому депресія – це не сумна музика і поганий настрій

Час від часу нам буває сумно. Причини різні, але загальновідомі: напруга, сварки, непорозуміння або навіть… закінчення фільму, яке доводить, що твоє життя – це суцільна сірість, а потім ти весь вечір намагаєшся зрозуміти: «а чому так?». А ще причиною поганого настрою може стати сіра погода, підгоріла вечеря, людина, яка вирішила викинути свій негатив на тебе, неспроможність купити останню модель чогось-там, і ще 1057483957 пунктів, які у цей список можеш внести ти сам.

Поганий настрій – це нормально, тому що це твоя реакція на «зовнішні подразники». Якраз бути завжди щасливим – це ненормально. Напевно, тому що якось я не уявляю, як мені би жилося у рекламі-мюзиклі, де всі щасливі танцюють під парасольками та жують солодку вату, припаркувавши свого поні за рогом.
Поганий настрій – це не депресія.

Бути в депресії та мати депресивний настрій/стан – це не синоніми.
Одним словом, фраза: «у мене депресія», яку ти чуєш, коли твоя подруга/друг вже тиждень гортає фото свого колишнього та слухає «All by myself» – це всього лиш вибір подруги побути у меланхолійному настрої. Її/його право.
Напевно часто нам важко описати, що з нами відбувається, і тут на допомогу приходить нав’язана фраза, яка чомусь весь час злітає з язика, бо увесь час її чутно звідусіль.

стаття 83

Оце «звідусіль» і є проблемою, бо часто використовуючи цю фразу ми знецінюємо її значення. Депресія – це не стан, а хвороба, яку також лікують медикаментами, як і будь-який інший збій у роботі організму. І якщо вже говорити про організм, то щоб бути конкретнішим треба згадати наш мозок, а також – серотинін, який і відповідає за наше «почуватися добре». А зменшення його рівня змушує нас почуватися далеко від слова «добре». До того ж у нашому мозку є такий собі гіпокамп: і чим довший час людина страждає від депресії – тим меншим гіпокамп стає, який і контролює наші емоції та пам’ять.

Чому рівень серотоніну зменшується? Це те саме, що: чому у певних людей з’являється депресія? У принципі точної відповіді вам ніхто не дасть, але існує варіант, що це зумовлено нашими генами та зовнішнім впливом. Тобто, коли у житті людини, схильної до депресії, відбувається подія, яка зумовлює сильний стрес – ця скринька Пандори дає про себе знати. Але це не точно.

Коли ми говоримо» «у мене депресія», швидше за все ми маємо на увазі: «у мене справді поганенький настрій, який змушує мене почуватися не надто комфортно». Також коли ми чуємо, що у когось депресія, то думаємо, що це просто видумана проблема, яку можна просто «вимкнути»: «все у твоїй голові». Але як вже стало зрозуміло депресія – це не просто стан, а хвороба, яка пов’язана фізичними, соціальними та біологічними розладами. Тому порада «візьми себе в руки і заспокойся!» – це не дієвий спосіб, його можна множити на нуль.
Тому так важливо зрозуміти, де проходить розмита межа між депресією і поганим настроєм, щоб допомоги собі або людині поруч.

стаття 8.png
Для початку потрібно розібратися із симптомами, за допомогою яких можна промаркерувати депресію:

  • пригнічений настрій,
  • втрата зацікавлення до речей, які вам подобаються: робота або захоплення.
  • порушення сну та апетиту,
  • відсутність концентрації,
  • моторне збудження/ уповільнення,
  • відчуття нікчемності,
  • відчуття тривоги,
  • постійна втома,
  • суїцидальні думки.

Ці симптоми мають тривати як мінімум два тижні. Також це не означає, що кожний із цих симптомів мають бути активними під час депресії.

Тоді як розібратися у цьому?
Для початку потрібно ділитися: з близькими людьми, яким ви довіряєте. Просто розповісти про підозру та про те, що відчуваєш. Ніхто не стверджує, що депресія – це слабкість, за яку має бути соромно. Такий стереотип лише захисна реакція людей, які бояться, що їх не зрозуміють, і тому проговорювати цю проблему – це боротися із хибними думками. Людина не може бути занадто сильною, щоб мати депресію. Ця хвороба аж ніяк не характеризує тебе як людину. Це лише захворювання, яке потребує уваги. Уваги від тебе і психотерапевта.

стаття 84.png

І знову ж таки, звернутися до психотерапевта – це не тільки те, що роблять герої у фільмах. У реальному житті психотерапевт також може допомогти і це справді дієво. Хоча у нашому суспільстві людина швидше піде до ворожки, ніж до психолога ( і не розумію, чому до ворожки – нормально, до психолога – дивно), але напевно для того, щоб звернутися до професіонала, який в змозі допомогти – треба зрозуміти, що тобі ніхто не поробив і ніхто тебе не врік. Тому важливо раціонально підходити до таких питань, і разом із тим прислухатися до себе. А найважливіше – не боятися звернутися за допомогою.

Олена Басараб

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s