Перша психологічна допомога. Викликаємо 103?

on

Сирена. Ліки. Білі халати. Ні-ні, ви не зламали руку, не впали з велосипеда й не потрапили під колеса автомобіля. Це всього лише по тілу розбігаються «мурашки» від того, що відчуваєте розпач, бо посварилися з мамою, не склали іспит в університеті, чи розійшлися з коханим/ою. Яка дрібничка… Усі статті про першу психологічну допомогу та про емоційне здоров’я загалом починаються словами про те, що людина набагато більше уваги приділяє фізичному благополуччю, аніж психологічному. Звісно, це правда. Коли ми ненароком вріжемо пальчик, то відразу ж промиємо рану, знайдемо пластир для того, щоб нам покращало. А що ж у випадку з поганим настроєм? А, точно, вмикаємо сумну музику і гайда топити сусідів знизу своїми сльозами. Але ж у цей момент ніхто не подумає, що самооцінці, яка стрімко летить донизу, потрібно навпаки допомогти піднятись. Як каже відомий психолог Гай Уінч: «Ви ж не робите фізичну рану більш глибокою».

Той же Уінч зазначає, що самотність, невдачі, розчарування ведуть нас прямісінько в обійми стресу та депресії. А вони тільки й чекають, щоб довше нас не відпускати. На мою думку, людина повинна навчитися бути собі другом. Коли у нашого хорошого товариша виникають певні проблеми, ми намагаємося всіляко його підбадьорити та підтримати. Чому ж ми не робимо такого для себе? Подумайте поки.

стаття 3.png
А в мене традиційний ліричний відступ: думаю, майже кожна мама полюбляє дивитися мелодрами. Моя – не виняток. А тато навпаки надає перевагу історичним або спортивним телепрограмам. Коли він бачить, як його кохана дружина співпереживає черговому героєві з особистою драмою, то скептично вмикає актора й жартома каже: «Ох, подруго, що там твій Хуан? – Та нічого, подруго, ногу вчора зламав, наклали гіпс. А в тебе що нового? – Ох, не питай, у твого тільки нога, а от мою Хуаніту покинув Педро, бідолаха страшенно переживає» 🙂 Така от перевернута історія щодо нашої сьогоднішньої розмови. Думаю, між психологічним та фізичним здоров’ям повинен бути баланс. Адже і те, і те відіграє важливу роль у нашому з вами житті.

А поки ви видаляєте сумну музику зі своїх плеєрів, нагадаю декілька простих, усім знайомих правил, як каже Гай Уінч, «психологічної гігієни». Насамперед, користуйтеся внутрішнім пультом перемикання. Уміти змістити увагу на щось більш позитивне та легке – справді дієвий засіб, який потрібно використати миттєво. Клац, – і ви бачите перед собою сонце, навіть якщо за вікном дощ. Також першою допомогою для вас може стати заняття улюбленою справою. Серіал, який переглядали вже енну кількість разів, чи прогулянка квітучим парком без сумніву відволічуть вас.

Я знаю, що сидячи в зручному кріслі легко давати поради. Також мені відомо, що це може не подіяти. Але є тільки один спосіб перевірити, і ви його знаєте. Просто не завдавайте собі зайвого болю. Шукайте позитив.

стаття 33

А зараз моя улюблена частина цієї статті. Знаєте що? Я буду ділитися книгами. Це найпрекрасніше, що винайшла людина. Читання – найкращий «хелплекс» від особистих «траблів» (перевірено на власному досвіді). Я розповім про дві чудових книги, що дотичні до нашої теми. Ви просто повинні пообіцяти мені, що уважно їх прочитаєте. Перша з них про дружбу зі своїми емоціями, про те, що кожна людина по-різному переживає стреси і від того, як вона це робить залежить її здоров’я загалом. «Емоційна спритність» талановитої Сьюзен Девід закінчиться швидше, ніж ви доп’єте своє какао. Друга книга інтригує вже самою назвою – «Витончене мистецтво забивати на все». Проте її автор Марк Менсон не хоче, щоб ви відреклися від цього світу і переймалися лише рівнем зручності свого дивана. Він просто радить людині приймати себе такою, якою вона є. Зрозуміти нарешті, що проблеми – це не кінець світу, а шлях до щастя. Ці книги справді допомагають поговорити з собою, краще зрозуміти свої емоції. А все це і є турбота про власне психічне здоров’я.

Знаю, що ці рядки точно не зрівняються з пізнавальною енциклопедією із психології. Проте моя мета й не була такою. Звісно, тут я раджу вам книги, також можете почитати/послухати Гая Уінча, але якщо десь між рядками ви посміхалися, переглядаючи цю статтю, то мені як мінімум сьогодні присниться гарний сон. А ви… ви хоча б на п’ять хвилин забули про свої негаразди.

vol.5 31.png

Поради щодо першої психологічної допомоги під час кризових ситуацій
від Товариства Червоного Хреста України:

Залишайтеся поруч: Людина в кризовій ситуації тимчасово втрачає почуття безпеки та довіри. Раптово світ стає небезпечним, повним хаосу та взагалі місцем, де небезпечно перебувати.


Активне слухання: Важливо уважно слухати постраждалих для того, щоб допомогти їм пережити важкий час. Обговорювання своєї історії часто допомагає людям зрозуміти та, врешті-решт, прийняти подію.


Поважайте почуття іншого: Поставтеся без упередження до того, що вам говорять, і прийміть інтерпретацію подій постраждалою людиною – визнайте та поважайте її почуття. Не намагайтеся виправити фактичну інформацію або сприйняття послідовності подій. Будьте готовими до лютих спалахів емоцій; постраждалий може навіть кричати або відмовлятися від допомоги.


Проявіть турботу та надайте практичну допомогу: Якщо хтось перебуває в кризовій ситуації, дуже корисною є практична допомога: зв’язатися з кимось, хто може побути з постраждалим; домовитися, щоб дітей забрали з дитячого садка або школи; відвезти людину додому або до пункту надання екстреної допомоги. Така практична допомога є засобом вираження турботи та співчуття. Виконуйте бажання постраждалого, але не беріть на себе більше відповідальності за ситуацію, ніж це здається доречним.

Тетяна Марценюк

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s