Євгенія Гайдамака: “Ілюстрація може бути окремим твором, а може лише супровідним тлом”

Як і кожний ілюстратор, Євгенія Гайдамака створює окрему реальність із своїми героями, яку напевно і варто вважати особистим стилем. У цій реальності усі надзвичайно добрі, милі, радісні…одним словом – viva la vida! Та, чим потрібно озброїтися, щоб створювати ілюстрації і завжди знаходити нові ідей? Далі про процес творення, американський досвід, TEDxLviv, оголені тіла та український фольклор.

Corriere_Relationship.JPG
Автор: Євгенія Гайдамака

 

Розпочнемо з найскладнішого. Отже, як відбувається процес мислення і натхнення, як саме поодинокі фрагменти ідей та образів сформовуються в налагоджену картинку? 

І чи можна певним чином каталізувати це явище за допомогою певних чинників – подорожей, прогулянок, вивчення робіт інших художників?

Процес мислення – це скоріше про певний “паттерн” в роботі, у кожного він різний. Коли я починаю роботу над проектом, виписую собі ключові слова, роблю дослідження питання чи об’єкту, збираю референси, працюю над ескізами і рухаюсь звідти.

Як таке, поняття “натхнення” я вживаю не дуже часто, бо це очевидні речі. Ми надихаємось тим, що нас оточує, свідомо чи несвідомо. Зрозуміло що подорожі, прогулянки, зустрічі з друзями, література чи естетика, якою ми себе оточуємо, – все це частина нашого життя, тож так чи інакше все це проявляється у творчості. Роботи інших художників зокрема, але тут варто діяти осмисллено і дуже в міру. Я стараюсь тримати свої ідеї “чистими” від візуальних впливів, хоча в наш час це буває важко.

Мої соцмережі та галереї відфільтровані, і я однозначно не зависаю на пінтересті чи біхенсі, коли працюю над проектом – це тільки мутить води. Прискорити чи посилити робочий процес звісно можна, особливо якщо завдання складне. Інколи треба просто взяти невелику перерву від малюнку, якщо здається, що не клеїться.

Український митець Павло Маков якось сказав, що не погоджується на проекти, в яких його роботи слугують виключно супровідним тлом для тексту твору. За його думкою, ілюстрації мають бути незалежними і давати загальне враження читачеві від синергії, взаємодії тексту та них самих. Чи поділяєш таку позицію?

Я не бачу тут конфлікту – ілюстрація може бути окремим твором, а може лише супровідним тлом – запитання у тому, наскільки майстерно ти, як ілюстратор, зможеш використати вихідні дані і, яка в тебе ціль. Якщо говорити про книги, то це нормальна практика – відмовлятись від проекту, якщо тобі не подобається текст. Тут все просто. Щодо трактування ролі ілюстрації, її взаємодії з текстом – як художник я сама це визначаю, мені ніколи і ніхто не диктує малювати строго так, як в тексті – я схильна вірити що замовники довіряють мені, коли звертаються, і я це ціную.

Planner_Summer
Автор: Євгенія Гайдамака

Ти вже багато розказувала про досвід навчання та роботи в США. Стосовно цього є бажання поставити таке запитання: де органічніше працюється – у США, де ілюстрація є бізнесом і навколо неї існує прекрасно розвинена екосистема, чи все ж таки в Україні, де щодня доводиться долати певні челенжі?

Ілюстрація – це бізнес і в Україні, просто тут не всі поки це розуміють. Фактично все, за що ти отримуєш оплату і платиш податки – це своєрідний бізнес. Так само популярна думка, що на більш розвинених ринках праці менше проблем- це далеко не так.

Просто різниця між США та Україною, якщо вже брати їх за приклад – там набагато більший вибір. Є проекти всіх рівнів – від безоплатних до багатотисячних, і залежно від твого рівня як професіонала –  ти можеш долучитись до різної величини проектів. В Україні, якщо дуже узагальнити – просто менший вибір. Хоча це змінюється і, на щастя, з’являється все більше великих проектів, до яких долучають ілюстраторів.

З огляду на величезну кількість та розмаїтість виконаних тобою проектів, які з них більше лежать до душі, які цікавіше створювати – короткотермінові (окремі постери чи анонси) або ж ті, для яких необхідно розробляти стиль та цілісний світ образів?

Не можу сказати що одне цікавіше за інше. Кожен проект особливий по-своєму. Тут скоріше справа в характері. Знаю людей, яким комфортно працювати над одним і тим же проектом, скрупульозно і методично. Я трохи інша людина, особисто мені імпонують швидші проекти, плюс короткі дедлайни дуже допомагають не розслаблятись і генерувати свіжі ідеї, а не колупатись в старих.

Дуже люблю книжкові обкладинки – напевно в такого типу проектах для мене золота середина між поспіхом і вдумливою роботою.

TEDxLviv – як це було?

Це були кілька місяців підготовки і багато нервів, які раптово випарувались, як тільки довелось ступити на сцену з фінальною промовою. Супер досвід, багато роботи над собою. Я не звикла говорити з аудиторією в 1000 осіб, з аудиторією, яка не складається з художників чи дизайнерів – і в цьому весь шарм TED. Найкращим для мене особисто було знайомство з іншими спікерами і волонтерами. Я обожнюю такі події, вони нагадують мені минулі наші семінари Фулбрайт – коли тебе оточують люди з абсолютно різних сфер, і кожен – непересічна особистість з списком досягнень за плечима. Справа в енергетиці від людей, які діють. На самій події відчуваєш в повітрі таку зарядженість і силу від того, що всі прийшли сюди і десь переступили через себе, десь попрацювали ще більше – і діляться чимось важливим.

Ти співпрацювала із магазином секс-іграшок і маєш досвід зображення напівоголених тіл. Мені особисто ці зображення дуже милі та красиві. Чи для тебе взагалі є якісь табуйовані теми для ілюстрацій, такі, за які ти ніколи не взялася би – політика абищо?

Політична ілюстрація – це насправді дуже цікава тема, просто стилістично трохи не моя. Але я з уважністю слідкую за цим, маю багато знайомих які успішно працюють на перетині таких тем, які буває складно висвітлити. Що особисто для мене є табу? Розумієте, є якісь загальнолюдські речі, в яких кожна свідома людина не буде брати участі. Це насильство, булінг, пропаганда, тощо. Але тут ще справа в тому, що в кожного свій рівень обізнаності, в тому числі і мистецької – що для когось нормально, для іншого табу. Наприклад, я в ілюстрації ню, еротиці – не бачу нічого негативного, моє завдання, як ілюстратора, подати ці теми так, щоб людина дивлячись не відчувала дискомфорту. З іншого боку – часом роль ілюстрації саме в тому, щоб викликати цей дискомфорт, тому тут можна говорити довго і нудно. В кінці кінців, все зводиться до тебе, як до особистості.

Watercolor_GardenDog.jpg
Автор: Євгенія Гайдамака

 

Що для тебе означає не лише самій навчатися та розвиватися, а й показувати орієнтири та давати поради іншим? Розкажи про досвід проведених лекцій: як ти готуєшся, чи хвилюєшся, наскільки вдячні люди за таку діяльність?

Я багато раніше думала про це. Що можу сказати – просто я комфортно конвертую свій досвід у слова, люблю працювати з людьми і говорити про ілюстрацію. Мені все це в кайф, плюс я знаю що величезний відсоток гарної лекції – це підготовка до неї, тому все це з плануванням приносить тільки позитив. Фідбек який я отримую після лекцій, дає матеріал для наступних подій, з кожної зустрічі я роблю певні висновки. Викладання – це важка робота насправді, і не кожному це до душі, плюс коли ти проводиш лекції, чи стаєш куратором розумієш, що на тебе направлені десятки очей, і не всі вони розділятимуть твої думки. Справлятись з цим допомагає розуміння, що є якісь загальні речі, які є основою в будь якій роботі. Є твій реальний (!) професійний досвід, онлайн та офлайн. Є об’єктивні речі, які не потрібно оцінювати особисто, треба просто подати. Є суб’єктивні – і ти кажеш про це, тоді людина сама обирає, як правильно приймати цю інформацію від тебе. Я стараюсь розробляти власні підходи до викладання. Це цікаво, бо це знову ж в основному робота над собою.

Ти вже залучала український фольклор у свої ілюстрації. Чи є подібні плани на майбутнє? І взагалі – яких ідей незабаром чекати?

Українська орнаментика була великою частиною мого натхнення в студентські роки. Я цілі курсові робила на основі цих мотивів. Крім цього я завжди дуже фанатіла від традиційної японської графіки, і ще досі – але з часом просто рухаєшся вперед, шукаєш ще якісь цікаві рішення. Зараз проекти, з якими я працюю, просто мають дещо іншу специфіку. Робота художника, ілюстратора- це постійне перетікання одного в інше, постійна зміна досвіду.  Якісь речі просто є і вони фундаментальні – ти до них вертаєшся рано чи пізно, або вони за певних обставин самі з’являються в роботі. Зараз з особистих проектів на першому плані у мене книжка-картинка, проект якої от-от закінчу. Комерційна ілюстрація – це чудово, але інколи хочеться попрацювати над важливою для себе історією – от її надіюсь скоро презентувати.

Спілкувався: Андрій Мирошниченко 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s