skrypin.ua: андеграундна журналістика

on

Якщо вам довелося бачити хоча б кілька відео із каналу skrypin.ua, то напевно ви знаєте, що Роман Скрипін не полюбляє компліметарної лексики. То чи будемо використовувати її, розповідаючи про найпрофесійніший, найоригінальніший, найвідважніший і просто най-най-най україномовний YouTube-канал? Ні, не будемо.

Цю розповідь напевно було б варто розпочати із історії про «Громадське», але щоб не розпливатися словами хто жертва, а хто поганий, коротко про головне: команда Громадського каже, що Роман Скрипін взяв гроші із бюджету Громадського, який жив на гранти в той час, а Скрипін стверджує, що нічого він не брав, а використовував гроші для розвитку проекту, а те, що журналісти хотіли зарплати over – то це вже їхні мрії, які не могли бути підкріплені реальністю. Ми б сказали, кому ми віримо, але хіба так можна? Прихильники стандартів BBC заклюють.

До «Громадського» був також проекти «5 каналу», який закінчився тим, що Роман Скрипін залишив проект. Із ким не буває?
Увесь цей гіркий попередній досвід напевно і став один із тригерів, чому Романа Скрипіна відмовився від варіанту, коли канал належить багатенькому феодалу, який рано чи пізно встановлює свої правила гри, або ж змінює їх у процесі.
А в 2016-му виявилося, що платформа YouTube – це хороший інструмент для того, щоб створити свою «паралельну реальність», де саме ти береш на себе відповідальність за якісний (або неякісний) контент.

стаття 4.jpg

Втеча журналістів на YouTube – це процес, який рано чи пізно повинен був запуститися. Платформа дозволяє виходити у прямі ефіри, служить сервером для зберігання контенту, до того ж подає статистику, яка працює як особистий аналітичний центр. Хіба в історії журналістики був кращий період, коли можна було дозволити собі не жебракувати по каналах?

У чому ризик? Пошук аудиторії та її встановлення. Сьогодні YouTube та й інтернет в загальному дозволяє втілити свої ідеї, до того ж надає різноманітні майданчики – і тут найважливіше не загубитися серед цього контенту, який день за днем поповнює мережу.

Тепер журналістам гріх жалітися на «якби була можливість». Вона безумовно є, а от як нею вдало скористатися – ось це вже проблема.
Чи перейде телебачення в YouTube? Maybe. Але сьогодні журналісти розуміють, що завжди можуть працювати на власника ТБ, у якого знайдеться своя аудиторія 50+ . То навіщо взагалі напружуватися, шукати нові формати, контент та аудиторію, яка оцінить всю роботу? Краще підемо та ТБ – це модно, стильно, молодіжно.

Однак аудиторія, яка не пройшла віковий ценз, завжди перебуває в пошуках інтернет-платформи, яка б відійшла від формату ТБ, яке в принципі не має уявлення, хто її глядач, тому й орієнтується на добре перевірену стару гвардію. Намотування кіл довкола тих самих експертів, тем, створення надуманих інформаційних приводів- це все вже давно набридло і тепер навіть не злить, а просто змушує позіхати. Не прикриваючи рота.

Саме це прагнення аудиторії до нового звернуло увагу на свого часу популярне Громадське, а тепер на канал skrypin.ua. Як стверджує і сам Роман Скрипін, аудиторія у них не дурна, а щоб отримати, а головне втримати таку аудиторію – треба постаратися.

стаття 4 (2).jpg

Та й те, що канал потрібний, вказує грошова підтримка глядачів, яка продовжує тримати канал при свідомості. Якби довіри не було б – грошей не давали б, логічно? Суспільний договір в дії. Ми вам гроші – ви нам продукт. А як інакше? Хто платить – той замовляє музику. Єдине, що засмучує, що загалом українське суспільно досі поклоняється халяві у всьому – тому й дивиться канали олігархів. Бо отримують продукт, за який платить інший.

Незважаючи на те, що для найсприятливішого існування каналу skrypin.ua потрібно щомісячний бюджет у 400 000 гривень, якого немає, як повідомив Роман Скрипін в одному із своїх інтерв’ю, команда із семи людей, створює конкурентноспроможний продукт, який легко може позмагатися із громіздкими телевізійними студіями.

60 283 (інф.  на 04.12.2018)
підписників


Перше відео на каналі:

13 травня 2016 р.
Сярґєй Міхалок «На даху» у Романа Скрипіна.


Відео з каналу з найбільшою кількістю переглядів:

361 397: Добкін vs Скрипін: Зачем вы мне задаете вопрос как идиоту? (спільний проект skrypin.ua та ATR)

203 418: «Донбас годує Україну!» | ЧОРНОВОЛ | Найкраще з ефіру 16+

174 449: АНДРІЙ ПОЛТАВА | 16+


Серед усіх програм, які створює skrypin.ua напевно найбільше на слуху, «16+», у якій ані гості, ані ведучі (чи то ведучий, тому що співведучі Скрипіна часто залишають його наодинці зі жертвами) можуть не добирати слів та не побоюватися жодних тем. Ну, нарешті!

Серед гостей можна побачити як і людей, з якими розмова може бути змістовною, цікавою, лайтовою, та ті, які гублять змістовне наповнення своїх думок, поки вони долають шлях від мозку до язика. Та все ж і в цьому є певна атракція. Та й одне з найважливіших досягнень методики інтерв’ю Романа Скрипіна, стало те, що адекватність гостя можна виміряти всього лиш за допомогою одного запитання. І здається воно вже набридло Скрипіну, як хіт, якоїсь рок-зірки, яка спочатку підняла її на вершину, а тепер осточортіла від постійних вигуків: «на біс!».
Окрім цього канал не береться танцювати навколо слова «провокація», тому що, наприклад, програма «Історія з м’ясом» розповідає про українську історію просто на кухні, під час приготування борщу. Якщо для Винниченка українська історія не існувала без брому, то для Данила Яневського – без м’яса. І у цьому випадку «м’ясом» є теми, які потребують ознайомлення та обговорення.

стаття 42.jpg
Окрім того, серія «Генерація V»- це формат, який важко порівняти із іншими варіантами схожих розмовних програм. Тому що тут важко сказати, хто бере інтерв’ю Данило Яневський чи Леонід Остальцев. Це роздуми над темами, які виходять за межі буденної рутини (тарифи, все пропало, зрадонька), хоча які водночас і є її частиною. Ми глядачі просто спостерігаємо за цим потік свідомості двох людей, які опираються на свій досвід, розставляючи акцент на важливе та другорядне. Розставляють акценти там, де вони мають стояти: «батьки та діти», «стабільність чи свобода», «мати чи бути», «жити треба тут і зараз» та й взагалі як жити в Україні, не скиглячи про «а що нам дала країна»? Думаю, нам усім не вистачає таких мотивуючих розмов без «зради» та «Україні пороблено».

Окрім цих форматів, skrypin.ua щотижня дарує нам в подарунок «П’ятничний канал», який підсумовує попередні доробки каналу, і найважливіше – запрошує у студію неполітиків (ні, нуууу є окремі випадки). Інтерв’ю із Зурабом Аласанья, Євгеном Галичем, Іваном Семесюком, Ігорем Гудзем, Євгенон Диким і т.д. – це спроба створити контент, у якому не буде місця для розмов ні про що.
Адже як працює традиційне ТБ? Політик у всьому експерт. Ось тобі і запитання щодо газопостачання через Північний потік-2, і битва між НАБУ та САП, і чому український текстиль неконкурентоспроможний, а ще астрологічний прогноз на 2019-й. Тому щоразу, коли запитання ставлять компетентним людям, які мають конкретні досягнення – розмова набуває змісту.

То в чому ж секрет довіри до skrypin.ua? У простоті: у розмові, форматі, подачі. Ні, ну справді, українська аудиторія втомилася від рафінованих ведучих і гостей, відредагованих запитань до блиску, тем, які плавають десь на поверхні самої проблеми. Аудиторія втомилася від відсторонених журналістів.

Та найважливіше – це «Врешті-решт ми робимо те, що нам подобається».
Що ще потрібно пояснювати?

Олена Басараб

Advertisements

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s