Пан або пропав, Леонарде!

Якщо б вам довелося народитися в Італії 1452 року позашлюбною дитиною, і ваш батько мав би ще 17 дітей, у вас було б не багато варіантів. Жилося б вам нелегко, тому що на спадок вам було б важко претендувати із такою кількості рідні, а освіта згідно з вашим статусом вам не була дозволеною. Одним словом, пан або пропав. Леонардо Да Вінчі у цій ситуації вийшов переможцем. Не зважаючи на те, що усі карти випали проти нього, він заховав один козир у рукаві. І це була самоосвіта.

Історія людини-самоучки, про яку тепер розповідають в усіх університетах світу, розпочалася з того, що юний Леонардо потрапляє до майстра Андреа дель Верроккіо. Батько Леонардо вчасно помітив талант свої дитини і не знехтував ним. Тому біля 15 років юнак стає підмайстром у такого собі середньовічного приватного підприємця, який у своїй майстерні виробляє різноманітні релігійні картин для храмів, рельєфи, скульптури та надгробки.

Тут на місці, не відриваючись від виробництва, Леонардо Да Вінчі навчався ремеслу. Формальна освіта для Да Вінчі обмежувалася базовими знаннями із письма, читання і математики. Однак латини митець так і не зумів освоїти, тому його щоденник, який уміщує близько 7, 000 сторінок написаний простонародною мовою (В Італії, як і в Україні свого часу існувала «вища» та «проста» мова). До того ж слова були написані справа на ліво, а не навпаки, як це має бути, а букви у дзеркальному відображенні. Точно не скажеш, що це було: елементарне незнання як писати правильно чи геніальний шрифт, який Леонардо Да Вінчі використовував для того, щоб засекретити важливу інформацію. Та все ж опираючись на роботи та винаходи Леонардо Да Вінчі, другий варіант не виглядає як ще одним із міфів про митця. І все ж якщо займатися пошуком джерела геніальності Да Вінчі, то варто наголосити на тому, що митець полюбляв шукати відповіді на запитання.

І ця цікавість породила знання, завдяки яким Леонардо Да Вінчі створив свої роботи. Митець шукав відповіді всюди – у вчителя, у книжках, у природи. Він багато спостерігав, і не зупинявся лише на запитаннях. Це те, чого точно варто повчитися: якщо у вас виникло запитання, ви просто забов’язані знайти на нього відповідь. Шлях до цієї відповіді і називається самоосвітою.

d0b1d0b5d0b7d18bd0bcd18fd0bdd0bdd18bd0b9-1

Леонардо був вегетаріанцем, який любив тварин і зневажав війну, але водночас працював військовим інженером, щоб придумати новітню смертоносну зброю.


Леонардо намалював перші скетчі парашута, літака, танка, коливального моста, парусника та автомобіля.


Леонардо не мав сурового та серйозного характеру. У його щоденнику знайшли безліч жартів та каламбурів.


Леонардо зайняло близько 10 років, щоб намалювати губи Мона Лізи.


За 300 років до того, як велосипеда вперше проїхав по дорозі, його винайшов Да Вінчі.

 

Нестача освіти стала для Леонардо Да Вінчі поштовхом перебувати у пошуках знань. Окрім вже відомої інформації, яку він черпав у книгах і від інших майстрів, Да Вінчі наважувався на власні експерименти, тобто застосовував свої знання на практиці. І тут ще один урок від середньовічного генія: отримані знання мають перетворюватися у досвід, інакше мотивація швидко зникне. Допитливість та працьовитість Леонарда Да Вінчі допомогла йому вже у двадцять років здобути кваліфікацію майстра в Гільдії Святого Луки ( такі собі цехові об’єднання художників, скульпторів і друкарів).

Перебуваючи у гонитві за новими знаннями, Леонардо Да Вінчі завжди відкривав для себе щось нове, у тому числі різноманітні сфери мистецтва та науки, зокрема, природознавство, механіку, анатомію, фізику, архітектуру і зброярство. Окрім того подейкують, що Леонардо Да Вінчі віртуозно грав на лірі, а також мав задатки письменника та кулінара та навіть став автором свої власної страви, яка складалася із тушкованого м’яса та овочів. Пошуки нового розширювало його межі, знову і знову спонукаючи отримувати нові знання, які для Да Вінчі стали невичерпними.

І все ж, дивним є той факт, що насправді Леонардо Да Вінчі був дуже неквапливим, через що його називають непродуктивним митцем, адже завершених картин у його спадщині було зовсім мало (14). Ніби то пояснюється це тим, що задоволення митець отримував не від результату, а від процесу творення, тому й розтягував його на роки.

Мона Ліза

Та хіба можна звинувачувати в чомусь людину, яка за допомогою власної самодисципліни та бажанню навчатися винайшов парашут, кулемет, водолазний костюм, самохідний візок, повітряний гвинт та навіть робота-лицаря, якого у 2002 році взяли за модель для створення планетарних роботів-розвідників?


Хіба існує щось неможливе для того, хто шукає відповіді на запитання?

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s